https://plus.google.com/+ІгорВисоцький/posts/Te12QbVeSaa?_utm_source=1-2-2

Веселка, Мавка

Між священними горами

мільярди веселок...

І грім гримить і блискавка б'є

А підневольний люд жертви несе

Підневольному богу.

І завірюха мете і мороз обпіка

Та все одно свого рабского не цурається люд

І підневольному богу

в жертву віддає свою душу

Мавка в морі є богиня

Пані над морським простором

Над тваринами морськими

Чоловіче їй гидотне

Всіх вона би потопила

І до дна їх притягнула

Навіть Д'явол бог великий

Одягнувсь в жіноче ім'я

Щоби цю русалку дику

не тривожити даремно

Гоголем він пролітає

Через західні простори

Через небеса де мертві

Викликає до роботи

демонічні злі істоти

Бо врожай вродив великий

Треба жати свою здобич...

Содом

Содом востав!

Содом вознісся!

На прапорах його

“ Безсмертя”!

Ридають православні ієрархи

Над грудою свого святого бога,

Що впав на старовинні почуття й розбився...

Прощай навік потворо Ізраїльських небес!

Ти вмер...

Содом воскрес!

Пробіг червоний кінь і антилопа

Подібна до голодного бика.

За ними демони летіли злого бога
Тримаючи в руках фалічні списи,

З яких стікала кров вина і кров кохання

На золотий світанок золотого віку.

Венера встала посеред свого намету

І грізно прокричала на весь світ:

Я бог війни! Я чоловік не жінка!

Ось мій початок!

Він є початком зла

Він є початком неба...

В дверях лежали рівність та достаток...

Народжений землею

Правитель мертвих вийшов з небуття

Схиляючись над сонцем і царями.

Усе що вмерло

Очищає він від гною

В промінні зірки пса

У темряві шукаючи корову.

Народжений землею

Повстане наш Спаситель

Над демоном над злом

Над двоголовим звіром.

Пустеля повна трупів

Свиней і віслюків

Жираф і Антилоп

Залишиться у нього за спиною.

Взридає їхній бог

Над двоголовим тілом

Виношуючи зло в свинячім серці.

Запанував над нами бог чужих осель

Небо чорне, небо сіре.

Горбаті верблюди спадають на землю

Зливою, бурею.

Між краплинами кривавими

Ластівка пролетіла до свого гнізда

Де на неї чекають двійнята.

Радість осяяла землю

розрізаючи морок сонцем і вітром

буря минає.

Божественне слово

Написане героями на прапорах

“Пізнання та Мудрість”

Запанував над нами бог чужих осель

Зробив пустелю з борозди та луків

І топчуться над нашою судьбою

свині язикаті.

Міняють нашу рівність й волю на регіт віслюків

Що виноградник зжерли довголіття

Впровадивши цивілізоване життя.

Магічна мудрість нашого народу

Похована під чарівним камінням

Який міняв колись погоду на вимогу братам.

Воно захисниками було

Для людей, лісів, води і вітру.

Сьогодні ж в молитвах їх згадують даремно

Тому що вже давно воно поглинуто

Чортами підземелля

І заклинає нашу землю...

А вимога одна:

Загинуть разом з ними

Спалитись на вогні

Немов стара вдова...

Нехай горять самі 
В своїм смітті величнім!!!

Острів другий "Мандрівник". В північ

Острів другий "Мандрівник".



В північ,

На півночі місяць.

Посеред темряви води

Бик з бородою лазурі.

Вилазить на берег черепаха

обвита змією.

Наближається до володаря знань.

Тридцять і п'ятьдесять -

Числа

Тримаючі все на поверхні.

 Сузір'я Плеяд.

Пролітає папуга.

Жовтий.

Колір його - колір смерті.

З кожного боку потойбічного світу

виходить сонце.

Сонце мов жінка,

Цар милосердний

На престолі води.

У сяючім небі

 У сяючім небі

На червоному жеребці

Летить небесна,

Зганяючи до купи биків.

На землю ллється медовий дощ

Покриваючи все навкруги товстенним лоєм.

Біля коліна небесної затьмарене сонце

І герой,

Сирота хитрощів.

Він осідлав свого ворога броненосця

В руках тримаючи кам’яного ідола

Що колись врятував його від голодної смерті.