Запанував над нами бог чужих осель

Небо чорне, небо сіре.

Горбаті верблюди спадають на землю

Зливою, бурею.

Між краплинами кривавими

Ластівка пролетіла до свого гнізда

Де на неї чекають двійнята.

Радість осяяла землю

розрізаючи морок сонцем і вітром

буря минає.

Божественне слово

Написане героями на прапорах

“Пізнання та Мудрість”

Запанував над нами бог чужих осель

Зробив пустелю з борозди та луків

І топчуться над нашою судьбою

свині язикаті.

Міняють нашу рівність й волю на регіт віслюків

Що виноградник зжерли довголіття

Впровадивши цивілізоване життя.

Магічна мудрість нашого народу

Похована під чарівним камінням

Який міняв колись погоду на вимогу братам.

Воно захисниками було

Для людей, лісів, води і вітру.

Сьогодні ж в молитвах їх згадують даремно

Тому що вже давно воно поглинуто

Чортами підземелля

І заклинає нашу землю...

А вимога одна:

Загинуть разом з ними

Спалитись на вогні

Немов стара вдова...

Нехай горять самі 
В своїм смітті величнім!!!