Молитви

Хіба вірити нам,

Що є хтось  добрим?

Наш світ жорстокий

А ми його діти!

Для чого родила нас мати?

Для того щоби ми стали рабами?

Чи для того щоби ми були тупими,

Та не знали що сказати прибульцю,

Не знали як дати йому відсіч?

Чи для того щоб втратити останні краплі величі,
спадок,

Що дістався нам від наших предків?

Схилимось у молитві

Викликаючи вогняний дощ!

Чути вже грім що несе його Бог!

Наші сини і внуки впадуть перед ним шматками кривавими

На його потворний стіл!

Гончар зліпить з них безвихідь,

А решту скине в безодню

До наших прогнивших туш.